Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных

URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
23:51 

Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра — звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов’їв,
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
І цей спектакль йому вже не прем’єра.

Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.

Ліна Костенко

01:30 

Що робити в момент ночі коли сон прийде як тільки ти захочеш його приходу...
Яким шляхом відпускати свої думки по дорозі сумнівів якщо тебе зі сном розділяє лише тонка межа бажання...
Де в світі є куточок в якому можна було б заховати спонтанність відчуттів і перебороти їх вплив на порозі нового дня...
Чому коли відкриваються двері в новий світ ти намагаєшся сидіти і думати замість того щоб просто взяти і зробити це...
Коли в житті буде ще більш влучна нагода здійснити справу як не в хвилину в яку ти про неї думаєш...
Звідки береться відчуття що історія могла б піти в іншому руслі якби плин часу міг вносити корективи в здійснені вчинки...
Як зрозуміти ці всі думки які сидять в об'ємі меншому ніж займає два літри кока-коли...
Чим же ще можна пояснити бажання замість закономірного сну писати оце все як не бажанням прислухатись і почути...
Хто зможе оцінити відчуття якщо єдине їх джерело не впевнене що вони піддаються оцінці...
Нащо приховувати слова які тільки й чекають щоб переміститись з рідкої непевності в чорноту комп'ютерної логіки...
Якщо ідея безцінна, а вічність спонтанна, то думки які линуть самі по собі, не черпаючи натхнення з жодних джерел змушені існувати лише для створення ілюзії досконалості навколишнього середовища...
Шлях твого власного світу населеного людьми - справедлива теорія існування сенсу життя, а всі пішохідні переходи - це лише невдала спроба сповільнинти цей шлях...

01:22 

...зрозумів найважливішу філософію буття - все має кінець... стало не по собі...

00:35 

Чорний список. День другий. Активний пошук причин аномалії. Відсутність нормального сну.


00:31 

Чорний список. Перший день. По повідомленням НАСА, спостерігаються ряд аномальних явищ в відстежуваних зонах. Вчені не можуть дійти одностайності в трактуванні цих процесів які відбуваються. Прийнято рішення продовжувати спостереження.

05:02 

Зловісне дежавю підкралося тихенько,
Зловмисно посміхнулось, за плечі обняло,
На вушко промовчало слова, такі пекучі...
І мозок твій сьогодні, весь наскрізь пройняло.

Нема куди тікати, ти замкнений в печалі,
Коріння твого світу, метіллю замело,
Струсіть пилюку з листя, прочистіть ці скрижалі,
Інакше дуже сильно мене це пройняло...

Чому три - хороше число? Воно жахливе... закінчує цикл, немов зупиняючи певний етап...
От засинає людина і за цей час сну все відбувається... не з людиною, навколо... на вулиці випав туман... такий що зпалутатись простіше ніж просто знайти вихід... і дихати важко.

03:04 

пізня ніч прокралась в день,
все навколо затопила,
серце молотом забила,
до стіни враз прикувала,
шкіру заживо зідрала,
і сказала - тихше ти,
краще стій собі, мовчи,
якщо хочеш то кричи,
правда сили не знайти,
І за місяцем сховалась...
там напевно роздягалась,
і на ліжечку вкладалась,
про все в світі забувалась,
й віника свого трималась...
спати й ми зараз підемо,
мо вночі собі знайдемо,
щось своє в житті оцьому,
таке щире чисте й нове,
й будем тішитись до ранку,
поки знову спозаранку,
не прокинемось в печалі,
що ця ніч уже подалі,
відійшла собі у сон...
нам лишилась тільки люта,
не акторка, а реальність,
знов розмови про дуальність,
соціоніка і танго,
апельсин, банани, манго,
їжа, шмотки, мармеладки,
знову чорні шоколадки,
чорні, білі і смугасті,
як і все оце навколо...
більше щастя, море щастя,
адже все у нас чудово!
...знов настане нічка файна,
знов кудись нас занесе,
й там залишить... та на скільки?
може завтра пронесе,
і забуде де лишила,
вона свого протеже...
хоч проснутись? звісно хочу
значить буде
в тебе все!

16:14 

Пророцтво...

Коли літаючі звірі спробують піти по землі,
а бігаючі птахи полетять на небеса,
це означатиме початок кінця.

00:37 

Час.

Час. Скільки всього можна сказати про цю дивну субстанцію... справді дуже дивну, адже час - це той механізм який визначає все наше існування... і той засіб який його забезпечує... він і летить і стоїть, і завмирає і прискорюється... коли задумуєшся про час, розумієш що він швидше швидкісного потяга який обіцяють до ЄВРО відкрити (4:30 від Львова до Києва) який забув зупинитися на потрібній станції. І навіть пишучи оце во, час проходить... безцільно? Можливо... але ж коли я сплю він проходить ще безцільніше... цікаво думати про час. Приємно розуміти що твій час витрачений на виконання якоїсь задачі, навіть понаднормово приносить певний результат... допомагає машині не розвалитись, а лише набирати швидкість... хоч для себе цього часу і не залишається... його взагалі майже ні на кого не залишається... потік не коректованої свідомості, який з'явився тільки через виникнення бажання щось написати про час, про цю дивовижну штуку яка не сприймає жодних аргументів... мабуть єдина матерія яка живе по власним законам і нізащо їх не змінює в масштабах людського світосприйняття. Навчитись керувати часом - це мабуть ще більша мрія ніж полетіти в космос, але безглуздо намагатися навчитись ним керувати просто не лягаючи спати... куди розумніше просто опинитися на греблі хвилі і не злазити з неї.... але той же час підказує що ця вершина лиш тимчасова. Лікар і садист, істина в останній інстанції яка ніколи не програє жоден судовий процес... матерія життя помножена на присмак розчарування... розчарування тим що певний час вже минув... а той що залишився він вичерпний... і навіть який би він не був невичерпний. він в кінці-кінців все одно вичерпний... адже все має початок і наступний початок... чогось нового, іншого, гіршого або кращого не відомо. Мабуть і того і того тільки в різні періоди часу... то ми любим плавлений сир, то ми вже його терпіти не можемо... то ми не любимо маслини, то їмо їх банками.... різниця - лише час. Важливий - безумовно, потрібний - само собою, справедливий - аніскілечки... він вносить свою лепту і забирає все що від неї залишилось... універсальний завод по переробці сміття сидить в кожному з нас і діє синхронізовано... порційно... і незалежно... і навіть на написання оцього всього, часу не вистачає... чи вистачає, якщо я це написав... а хз... а як же бути з неналежним його використанням... чи може будь-яке неналежне використання з часом виправдається... адже так переважно і стається... але лише з міркувань того наскільки ми можемо осягнути те виправдалось воно чи ні... інколи ми засмучуємось за вчинки зроблені в попередні періоди часу... інколи шкодуємо що якийсь час пройшов... більшість речей актуальні лише в свій час.... тому не використовувати якусь нагоду сьогодні з розрахунку що час на неї ще прийде - це мінімум не розумно, бо якщо не прийде? Тоді ми почнемо шкодувати... чи не почнемо... і для кого це буде важливо, а для кого ні... мільйони запитань - мільйони адекватних відповідей і жодного розкриття природної істини... чому я 2 роки вів щодня щоденник а потім два роки його не вів взагалі... я не знаю... цьому мільйон пояснень, але жодне не дасть однозначної відповіді... лише час це визначає... і ми змінюємось з часом... так, це для інших ми не змінюємось, а для себе ми кардинально змінюємось... кожна подія, факт, спроба, розчарування, це все нас змінює всередині... хоча з якого боку подивитись...
Час минув і нема чого за ним сумувати... адже тоді з кожним наступним днем, приводів для сумування ставатиме більше ніж для радощів... я завжди був десь тут поруч... і завжди буду... навіть якщо час і зітре все що він вкарбував в мозок, але він все одно не всесильний... і якщо ми не зможемо його перемогти, то хоч програємо з різницею в один м'яч на останніх хвилинах...
Якщо хтось дочитавши сюди по-діагоналі задумається навіщо це тут з'явилось, я відповім - час згенерував бажання написати те що ледь влізе на одну екранну сторінку... егоїстично, але в стилі часу... якщо грати, ще й на його полі, то за його правилами. Доброго вечора)

01:58 

Таргани в 91-му потязі? ...думав це питання вже вичерпане....

13:12 

Це шок... мабуть мало що могло мене змусити тут щось написати...

Світла память світлій людині!


11:48 

А час минає, а час минає, час не чекає, а-а-а....)))

00:30 

lock Доступ к записи ограничен

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
00:21 

Я знаю що такий-сякий

18:41 

Вітаю з 8 березня!

Любі, любі, любі, вітаю вас з цим, як я часто повторюю, дуже дивним святом!
Бажаю вам настання весни у серці і в думках! І квітів, квітів, квітів!!!


...дороги назад нема)

03:49 

Баю-бай!

Баю-бай, должны все люди ночью спать.
Баю-бай, завтра будет день опять.

Люблю цей час... мабуть тому що саме в такі моменти настає ілюзія того що час навкруги зупинився... ти немовби розчиняєшся в просторі і можеш забути про все що тебе турбувало або мучило протягом дня.

Закінчується мій перший лікарняний... завтра вже на роботу - по документах я здоровий...
По аналізу крові лікарі викопали що я перевтомлююсь за компом, цікаво як це вони так) ну я типу зрозумів, і буду менше перевтомлюватись)
До речі про попередній пост... і про хворіння 2 роки назад, я трохи помилився, останній запис в лікарняній карточці - 2002 рік)

Читаю "Три товариші"... досі... ще ніколи не читав книжку кілька місяців) але тут якийсь ступор... не можу читати більше половини сторінки, не знаю чого воно так. Може здатися і подумати що все так і закінчилось серединою книжки?)
За день мы устали очень,
Скажем всем: «Спокойной ночи!»
Глазки закрывай, Баю-бай.

22:27 

Таки здався...
...дивно, пробую згадати коли хворів останній раз, мінімум роки два назад)
Тре спробувати зрозуміти причину)

02:55 

Ха!

Не спати майже цілу ніч це жесть... потім весь день від зомбі відрізняєшся тільки тим що зомбі живішими виглядають)
Як подумаю що вже через кілька годин знову з головою прийдеться зануритися в коловорот робочого процесу... мурашки по шкірі йдуть)
На днях визначилася пісня з якою Ані Лорак на Євробачення поїде... Shady Lady... ех, не те... лише 7-ме місце буде(

А ще так і не оновив дизайн, подивився Рембо 4, повболівав за Володимира, визначився з кількома речами і взагалі страшенно хочу спати і не знаю чого пишу цей пост замість давно бачити гарний сон про якийсь гірський замок з принцесою)
П.С. Весни теж не відчуваю))) *сарказм*

07:36 

Володимир Кличко!!!!

Це перемога, шановні!!!!! :ura: :ura: :ura:
Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко! Кличко!
а тепер вже можна піти спати)

04:22 

бек... кам бек!)

Світ брудного світла, світ брудного сяйва,
Тихо обгортає мозок мій такий,
І ти що не відчуваєш що тебе чекає завтра,
І ти що не відчуваєш що вже час рушати в бій! (с)

Давно б уже здалося реанімувати трохи дайрі... мабуть треба почати з самого низу, змінити дизайн, написати кілька слів про життя-буття... от може на вихідних щось таке й забацаю... а зараз спати...

Всіх справжніх мужиків з професійним святом!!! :arms: :beer:
*не хочу я девятсот, два по двести и пятсот)*

My first diary...

главная