Нарешті я сюди добрався. Мати рідна... 10 днів. Покоряю нові вершини, блін. Це в мене таке вперше - бажання писати було, а часу - ні.
Тим цікавіше буде згадати чим я жив останні дні... отже поїхали... цікавого тут практично нема... будні та й усе.
Вівторок, 2 жовтня
В 7-й ранку підірвався, захопив речі і документи і пошурував на автовокзал. З вечора вивчив розклад руху автобусів, знайшов найзручніший і найшвидший до Тернополя, на нього й потрапив. Дивно, ледь не вперше все пройшло гладенько. В касі квитки були, черги до неї не було, автобус уже стояв. Єдине, місце попалось - 1-ше. Відразу за водієм і якраз під колонкою. Водій виявився достатньо холоднокровним, бо я раніше таке не бачив щоб на автобусі з людьми гнали так як він. Від того й доїхали всього за 2 години. Над вухом горланила російська попса... цікаве помітив... всі пісні які грали, обов'язково були про кохання... добряче дістало...
Тернопіль взагалі не знаю... хоча й був там дуже часто, але все якось мене машиною по місті возили. А тут вирішив сам дорогу знайти. Як не дивно, знайшов. Хоч і йшов практично навмання.
Назад вже підкинули, бо спізнювався на зручний автобус. Хоча той виявився не такий і зручний ) Старий, пропилений, ще й їхав 3 години... але зате вже без музики )))
...хоча 1 українська пісня запам'яталась. Дивно, кліп чудово пам'ятаю, а пісню взагалі ні ) Я про Ані Лорак "Розкажи".
Середа, 3 жовтня
День пройшов без особливих напрягів. Ввечері зібрав найнеобхідніші речі, та й сів на потяг до Києва. Ще ввечері дізнався що Шахта виграла в Португалії ...якби ж я знав що це була остання приємна новина пов'язана з футболом...
Четвер, 4 жовтня
Приїзд в столицю. Сів на метро до станції Либідська, потім на якусь маршрутку, та й в готель. Поселився, поснідав та й відправився до стенду нашої фірми. Ну далі нічого особливого не було, клієнти, розмови... дівчата в коротесеньких білих сарафанчиках з написом "Контроль расхода топлива", які частенько проходжали поруч, відволікаючи від роботи ))
Ввечері був практично мертвий, ледве доповз до двоюрідного брата. Вирішив чого його в готелі ночувати якщо є родичі... з ним непогано посиділи, потеревенили. Я подивився 2 футболи з однаково паскудним результатом - обидві наші команди і Дніпро і Металіст вилетіли з кубку УЕФА. Та й в люлю...
П'ятниця, 5 жовтня
Брат підкинув до найближчого метро, а далі по звичному маршруту. На день було трохи більше планів... але як сталось так сталось. Далі все було як і в 1 день... ті самі дівчата ))) Потім був демонтаж стенду який затягнувся на 5 годин... отже в готель я потрапив вже перед 8 вечора. На скору руку перекусили, викликали таксі та й поїхали на вокзал. Водій був на диво лякливий - спочатку сховав шахматку таксі, потім почав панікувати як побачив перед собою машину ДАІ. Певно його часто ловлять ))
Субота, 6 жовтня
Доїхали до Львова без пригод. Спати не дуже й хотілося... тому першим ділом заліз в інтернет... через кілька годин так зморило, що ледве не заснув на клаві. Ліг, трох відіспався... Ввечері пішов на гандбол. Львівська Галичанка приймала швейцерський клуб Споно Нотвіл. Цікавим і напруженим виявився тільки початок зустрічі, далі львівянки лише нарощували свою перевагу... +19 і практично без шансів для суперника у матчі-відповіді.
Чи можливо впізнати людину, яку перед цим ніколи не бачив? Цілком... але при цьому досить дивні відчуття ))
Неділя, 7 жовтня
А ось і матч відповідь. Я чомусь думав що початок матчу на 11-00, та ще й, знаючи як ходить 97, вийшов значно раніше... тому й так получилось що прийшов до ПЦ "Будівельник" ледве не першим вболівальником ) Знову впевнена перемога українок, на цей раз з різницею в 10 м'ячів. І прогнозований вихід до наступного кола кубку ЕГФ.
далі буде...
Тим цікавіше буде згадати чим я жив останні дні... отже поїхали... цікавого тут практично нема... будні та й усе.
Вівторок, 2 жовтня
В 7-й ранку підірвався, захопив речі і документи і пошурував на автовокзал. З вечора вивчив розклад руху автобусів, знайшов найзручніший і найшвидший до Тернополя, на нього й потрапив. Дивно, ледь не вперше все пройшло гладенько. В касі квитки були, черги до неї не було, автобус уже стояв. Єдине, місце попалось - 1-ше. Відразу за водієм і якраз під колонкою. Водій виявився достатньо холоднокровним, бо я раніше таке не бачив щоб на автобусі з людьми гнали так як він. Від того й доїхали всього за 2 години. Над вухом горланила російська попса... цікаве помітив... всі пісні які грали, обов'язково були про кохання... добряче дістало...
Тернопіль взагалі не знаю... хоча й був там дуже часто, але все якось мене машиною по місті возили. А тут вирішив сам дорогу знайти. Як не дивно, знайшов. Хоч і йшов практично навмання.
Назад вже підкинули, бо спізнювався на зручний автобус. Хоча той виявився не такий і зручний ) Старий, пропилений, ще й їхав 3 години... але зате вже без музики )))
...хоча 1 українська пісня запам'яталась. Дивно, кліп чудово пам'ятаю, а пісню взагалі ні ) Я про Ані Лорак "Розкажи".
Середа, 3 жовтня
День пройшов без особливих напрягів. Ввечері зібрав найнеобхідніші речі, та й сів на потяг до Києва. Ще ввечері дізнався що Шахта виграла в Португалії ...якби ж я знав що це була остання приємна новина пов'язана з футболом...
Четвер, 4 жовтня
Приїзд в столицю. Сів на метро до станції Либідська, потім на якусь маршрутку, та й в готель. Поселився, поснідав та й відправився до стенду нашої фірми. Ну далі нічого особливого не було, клієнти, розмови... дівчата в коротесеньких білих сарафанчиках з написом "Контроль расхода топлива", які частенько проходжали поруч, відволікаючи від роботи ))
Ввечері був практично мертвий, ледве доповз до двоюрідного брата. Вирішив чого його в готелі ночувати якщо є родичі... з ним непогано посиділи, потеревенили. Я подивився 2 футболи з однаково паскудним результатом - обидві наші команди і Дніпро і Металіст вилетіли з кубку УЕФА. Та й в люлю...
П'ятниця, 5 жовтня
Брат підкинув до найближчого метро, а далі по звичному маршруту. На день було трохи більше планів... але як сталось так сталось. Далі все було як і в 1 день... ті самі дівчата ))) Потім був демонтаж стенду який затягнувся на 5 годин... отже в готель я потрапив вже перед 8 вечора. На скору руку перекусили, викликали таксі та й поїхали на вокзал. Водій був на диво лякливий - спочатку сховав шахматку таксі, потім почав панікувати як побачив перед собою машину ДАІ. Певно його часто ловлять ))
Субота, 6 жовтня
Доїхали до Львова без пригод. Спати не дуже й хотілося... тому першим ділом заліз в інтернет... через кілька годин так зморило, що ледве не заснув на клаві. Ліг, трох відіспався... Ввечері пішов на гандбол. Львівська Галичанка приймала швейцерський клуб Споно Нотвіл. Цікавим і напруженим виявився тільки початок зустрічі, далі львівянки лише нарощували свою перевагу... +19 і практично без шансів для суперника у матчі-відповіді.
Чи можливо впізнати людину, яку перед цим ніколи не бачив? Цілком... але при цьому досить дивні відчуття ))
Неділя, 7 жовтня
А ось і матч відповідь. Я чомусь думав що початок матчу на 11-00, та ще й, знаючи як ходить 97, вийшов значно раніше... тому й так получилось що прийшов до ПЦ "Будівельник" ледве не першим вболівальником ) Знову впевнена перемога українок, на цей раз з різницею в 10 м'ячів. І прогнозований вихід до наступного кола кубку ЕГФ.
далі буде...
так, Андрію, я це не міг не згадати 
...я таки краще піду спати, а то малолі до чого цей весь брєд може дійти 
