Що робити в момент ночі коли сон прийде як тільки ти захочеш його приходу...
Яким шляхом відпускати свої думки по дорозі сумнівів якщо тебе зі сном розділяє лише тонка межа бажання...
Де в світі є куточок в якому можна було б заховати спонтанність відчуттів і перебороти їх вплив на порозі нового дня...
Чому коли відкриваються двері в новий світ ти намагаєшся сидіти і думати замість того щоб просто взяти і зробити це...
Коли в житті буде ще більш влучна нагода здійснити справу як не в хвилину в яку ти про неї думаєш...
Звідки береться відчуття що історія могла б піти в іншому руслі якби плин часу міг вносити корективи в здійснені вчинки...
Як зрозуміти ці всі думки які сидять в об'ємі меншому ніж займає два літри кока-коли...
Чим же ще можна пояснити бажання замість закономірного сну писати оце все як не бажанням прислухатись і почути...
Хто зможе оцінити відчуття якщо єдине їх джерело не впевнене що вони піддаються оцінці...
Нащо приховувати слова які тільки й чекають щоб переміститись з рідкої непевності в чорноту комп'ютерної логіки...
Якщо ідея безцінна, а вічність спонтанна, то думки які линуть самі по собі, не черпаючи натхнення з жодних джерел змушені існувати лише для створення ілюзії досконалості навколишнього середовища...
Шлях твого власного світу населеного людьми - справедлива теорія існування сенсу життя, а всі пішохідні переходи - це лише невдала спроба сповільнинти цей шлях...