...ми виграли...ура...
Емоційно повністю виснажений. Спочатку про погане: чого наші футболісти віддали мяч литовцям на останні 30 хв.? Для чого було пів години мучити українських вболівальників, граючи ледве не на відбій? І це при тому що українці втричі сильніші і весь час перед цим атакували... нонсенс... Так, далі... Одеса? Хай спробують дати цьому місту ще хоча б один матч провести... 28 тисяч сірої маси... більш аморфних вболівальників ще треба пошукати... для чого люди йшли на стадіон? На шоу? Дякую, але футбол - це не шоу. Де ж це видано щоб коментатор підбадьорював вболівальників? Чи оператор який пів хвилини мандрує трибунами щоб знайти український прапор? Двійка вам шановні... Велика жирна двійка! Коли приймали попередній матч? 14 років назад? Отож ще маєте 14 років... тренуйтесь вболівати...
Тепер пару слів про саму гру
читати далі Перший тайм - повне домінування нашої команди. Воронін, Гусєв, Калініченко - саме їх можна виділити в ці хвилини. Шева практично загубився, хоч на нього й грала вся комнда... його так і не навчили бігати за збірну. Ми створили кілька небезпечних моментів, запороли вихід сам на сам і ще спробували забити собі - це так Кучер майстерно пробив в ліву від Шовковського штангу. На щастя, м'яч в штангу і потрапив.
Другу половину українці розпочали так само жваво і вже на другій хвилині точний навіс Калініченка і прицільний удар Гусєва принесли нам такий бажаний гол. Україна продовжувала тиснути і забила ще один м'яч, але, за думкою рефері, з положення поза грою. І відразу після цього моменту українці зупинилися, перестали пресингувати, віддали гру повністю в руки суперників. Наше щастя що вони з цією грою не знали що зробити...
Пермога 1-0. Закономірні, але дуже нервові три очки...