Навіяно черговими вихідними... я починаю обожнювати суботи...
Якщо майбутнє від нас не залежить, минуле ми змінити не можемо, а теперішнє залежить не лише від нас, що залишається? Вірити в долю... чи тишком намагатися стиснути пружину? Я все життя їхав по рельсах... лише нещодавно знайшов потрібну пружину і зрозумів як вона працює... я мав вдосталь часу і стиснув її... але я не можу відпустити руку... я знаю як це зробити, але мене щось тримає... я відчуваю що достатньо лише одного руху, але я його не роблю, чекаючи що мене хтось або щось має підштовхнути. Але такого не стається... і я продовжую їхати по рельсах... і чим далі заїжджаю, тим більше починаю сумніватися не лише в тому чи варто відпускати пружину, але й в тому чи я спочатку обрав вірний напрямок
Кажись пора зав'язувати з філософією на дайрі. Одноголосно прийнята наступна постанова парламенту: "Більше ніякої філософії. Хто почне філософські теми, оголошується поза законом." Відтепер тільки веселимося. Зара почну флешмобити...