[buchik]

пізня ніч прокралась в день,

все навколо затопила,

серце молотом забила,

до стіни враз прикувала,

шкіру заживо зідрала,

і сказала - тихше ти,

краще стій собі, мовчи,

якщо хочеш то кричи,

правда сили не знайти,

І за місяцем сховалась...

там напевно роздягалась,

і на ліжечку вкладалась,

про все в світі забувалась,

й віника свого трималась...

спати й ми зараз підемо,

мо вночі собі знайдемо,

щось своє в житті оцьому,

таке щире чисте й нове,

й будем тішитись до ранку,

поки знову спозаранку,

не прокинемось в печалі,

що ця ніч уже подалі,

відійшла собі у сон...

нам лишилась тільки люта,

не акторка, а реальність,

знов розмови про дуальність,

соціоніка і танго,

апельсин, банани, манго,

їжа, шмотки, мармеладки,

знову чорні шоколадки,

чорні, білі і смугасті,

як і все оце навколо...

більше щастя, море щастя,

адже все у нас чудово!

...знов настане нічка файна,

знов кудись нас занесе,

й там залишить... та на скільки?

може завтра пронесе,

і забуде де лишила,

вона свого протеже...

хоч проснутись? звісно хочу

значить буде

в тебе все!

Comments

[Calipso_nymph]

Порядочный человек всегда становится меланхоличным, когда наступает вечер. Других особых причин не требуется. Просто так… вообще. (*Три товарища*)

[Справжня Я]

Сподобались рядки... дуже....

[Справжня Я]

О, яка ава у Вас класна, доречі