Оскільки повідомлення від мене з'явилося - значить стрибок пройшов успішно і я живий, здоровий повернувся до дому. Емоцій маса..., але про все по порядку.
Отже парашютний стрибок - день 1 - інструктаж.
Його проводили у Львові - на базі аероспортивного клубу. Нам розказали про всі етапи, які прийдеться пройти щоб від стрибка отримати максимум задоволення і потім не лежати чи то в лікарні, чи в значно темнішому місці.
Інструктаж проводив щупленький на вигляд дядько, який після кожних двох слів мав бажання вставляти народний матюк, але стримувався і говорив то про себе.
Жодним чином не реагував на різного роду жарти. Ну розказав він усе грамотно але трохи занудно, але в такій відповідальній справі по-іншому і не можна.
Отже що саме ми відпрацьовували: момент вистрибання з літака, момент приземлення і керування парашютом в повітрі. Получалось все зі скрипом - тут то я і зрозумів що то не така проста справа, але якщо виконаєш все по інструкціях - все буде ОК.
Отже нам також розказали що стрибаємо ми з літака АН-2, висота стрибка буде 800-1000 метрів, зі стабілізуючим парашютом (маленький парашютик який відкривається тільки но ти вистрибуєш і тримає тебе в вертикальному положенні щоб не крутило на всі сторони).
День 2 - сам стрибок.
Подаю в хронологічному порядку:
7-00 - Підйом і фінальні збори
8-00 - Виїзд до місця зістрічі.
9-00 - Виїзд зі Львова на аеродром. Зібралося нас всього 10 чоловік і лише 8 з них стрибало - дві жіночки виступали операторами і фотографами того всього дійства. В машині тішили один одного анекдотами, історіями і т.д. Настрій піднесений. Анекдот як сіли в машину: "Ой, подивіться - люди неначе мурахи. Це і є мурахи - ми ще не взлетіли".
10-00 - Приїхали на авіабазу. Підписали необхідні папери - що здорові, що пройшли інструктаж і ще купу всього - не було багато часу щоб роздивлятися що саме, але предполагаю що й папір "якщо з нами щось станеться вони відповідальності не несуть".
10-30 - Ще раз пройшли короткий інструктаж. Його проводив інструктор, який нас буде випускати з літака. Веселий прикольний мужик. Підійшов до нас і сказав: "У мене тут 3 стрибки всього і зразу дали вас випускати - так що я тільки двері буду відкривати а ви уж якось самі... що це був жарт ми зрозуміли тільки коли він представився - майстер спорту і т.д., член збудрної України по спортивним стрибкам."
11-30 - Підгонка парашюта під себе (регулювання ремнів і різного приладдя), остання підготовка до стрибка. Перший раз приміряв я той парашют - важкий, зараза. Довго не походиш.
12-00 - Розбиття на групи по 8 чоловік (стрибали ми з кукурузника АН-2 - вміщає 8 чоловік сидячими і місце для випускаючого.) Я потрапив до 1 групи.
12-10 - Одягання парашюта, ще кілька підписів, фото на пам'ять, хтось відбивав похоронний марш.
12-30 - Загрузка в літак. Взліт... Далі по висоті:
Відрив від землі - починаєш відчувати що під дном нічого нема. Перехрестився...
100 метрів - літак набрав висоту і зайшов на перший поворот. Випускаючий пристегнув кожному стабілізуючий парашут. Я вистрибуватиму четвертим.
500 метрів - "команда руку на кільце" (правою рукою хватаєш кільце, лівою притискаєш праву до тіла).
800 метрів - останній розворот - вихід на висоту 900.
900 метрів - по черзі пішли... дійшов до мене час - момент вистрибання - виділяється найбільше адреналіну - саме коли провалюєшся в безодню...
І далі по інструкції по секундах: 221, 222, 223 (проговорюєш про себе - відлік до моменту витягання кільця) - смикаєш щодуху за кільце - 224, 225, 226 (ще 3 секунди щоб парашют розкрився) - погляд вверх на купол - наче все в нормі - знімаєш запобіжник на запасному, витягуєш шнурок (щоб не спрацював висотомір на запасному і тобі не прийшлось спускатися під двома куполами - до речі якщо не встигаєш витягти шнур, при приземленні заплатиш 15 грн. за укладку парашюта), а тепер насолоджуєшся польотом - краєвид відкривається просто фантастичний і відчуття що ти високо, драйв суперовий.
600, 500, 400 (оскільки шнурок витягнув - запасний не спрацював - але хлопок всередині почув - так і мало бути, ну думаю все в нормі), 300, 200, 100 - час готуватися до приземлення) Визначив звідки земля набігає, розвернувся відповідним чином. Так як розказували - що приземлення найнебезпечніший момент, готувався до важкого жорсткого стрибка з великої висоти. А оказалось все значно простіше - головне не старатися прийняти на себе землю. Приземлення оказалось м'яке - наче стрибок з метра висоти. По інерції легенько завалило на бік на землю. Зібрав парашют, приїхала машина, загружала нас усіх по черзі - у всіх куча емоцій...
13-30 - Ми на аеробазі. Провожаємо другий захід - в ній йшла інша частина нашої групи. Побачив як все зі мною відбувалося з землі.
14-00 - Зустріли всіх наших, пішли перкусити.
14-30 - торжественно вручали Свідоцтво парашутиста. Ура, я маю тепер память про ту подію...
Відсканував - ось як воно виглядає
15-00 - Отсанній захід - в ньому стрибали люди які вже мають більше 5 стрибків - час їхнього вільного падіння був 5-10 секунд. В одного спортсмена - 15, але тут і висота вже було 1100 м. Справді було на що подивитися - і я так хочу... Правда з приземленням не дуже склалося - викинули їх поближче до бази, але при землі почався сильний вітер і трьох бідак віднесло в сторону лісу.
15-20 - Вийшли на їхні пошуки - 2 злізли самостійно, 1 прийшлося знімати. щоб зняти парашути прийшлось зрубати 2 дерева (Ну це ж зрозуміло - парашут дорожчий.)
16-00 - Зібралися всі біля машини. Всі цілі, здорові і максимально задоволені.
17-30 - Приїхав до дому.
Отже як підсумок можу сказати - що стрибати з парашутом цілком безпечно (всього є 4 системи, які практично безвідказні і якщо виконувати всі інструкції - все закінчиться добре.), отримуєш масу задоволення, прилив адреналіну. Стрибати значно легше ніж розповідали на інструктажі. І хоча б 1 раз в житті то вартує спробувати... І навіть не шкода тих грошей скільки коштує стрибок (174 грн. хоч нам він і обійшовся за дурно, але думаю що я б і заплатив за таке задоволення). Для себе вирішив що обов'язково спробую ще - вже на більшій висоті і з більшим часом вільного падіння. Не знаю чи вже говорив, бо стільки написав що то просто жах, хто то буде все читати... Але найбільше кайфу отримуєш ті секунди поки ще не розкрився парашут (в мене було тільки 3 - так в усіх хто вперше стрибає).
Написав багато, згадав деякі технічні деталі, які можуть бути не дуже цікаві, намагався згадати все що було, але якщо щось забув - викладу пізніше, разом з кількома фотками.
Хто б мав бажання спробувати - милості прошу - приїжайте і стрибайте - воно того вартує. (Гандзя, якщо справді у Львові літом будеш - обдумай варіант, тим більше що сама казала що дуже хочеш спробувати. Андрій, також думай, тобі тут близько - так що в любий момент. Надь, ти як - не мала б такого бажання?).
Отже парашютний стрибок - день 1 - інструктаж.
Його проводили у Львові - на базі аероспортивного клубу. Нам розказали про всі етапи, які прийдеться пройти щоб від стрибка отримати максимум задоволення і потім не лежати чи то в лікарні, чи в значно темнішому місці.
Інструктаж проводив щупленький на вигляд дядько, який після кожних двох слів мав бажання вставляти народний матюк, але стримувався і говорив то про себе.
Жодним чином не реагував на різного роду жарти. Ну розказав він усе грамотно але трохи занудно, але в такій відповідальній справі по-іншому і не можна.
Отже що саме ми відпрацьовували: момент вистрибання з літака, момент приземлення і керування парашютом в повітрі. Получалось все зі скрипом - тут то я і зрозумів що то не така проста справа, але якщо виконаєш все по інструкціях - все буде ОК.
Отже нам також розказали що стрибаємо ми з літака АН-2, висота стрибка буде 800-1000 метрів, зі стабілізуючим парашютом (маленький парашютик який відкривається тільки но ти вистрибуєш і тримає тебе в вертикальному положенні щоб не крутило на всі сторони).
День 2 - сам стрибок.
Подаю в хронологічному порядку:
7-00 - Підйом і фінальні збори
8-00 - Виїзд до місця зістрічі.
9-00 - Виїзд зі Львова на аеродром. Зібралося нас всього 10 чоловік і лише 8 з них стрибало - дві жіночки виступали операторами і фотографами того всього дійства. В машині тішили один одного анекдотами, історіями і т.д. Настрій піднесений. Анекдот як сіли в машину: "Ой, подивіться - люди неначе мурахи. Це і є мурахи - ми ще не взлетіли".
10-00 - Приїхали на авіабазу. Підписали необхідні папери - що здорові, що пройшли інструктаж і ще купу всього - не було багато часу щоб роздивлятися що саме, але предполагаю що й папір "якщо з нами щось станеться вони відповідальності не несуть".
10-30 - Ще раз пройшли короткий інструктаж. Його проводив інструктор, який нас буде випускати з літака. Веселий прикольний мужик. Підійшов до нас і сказав: "У мене тут 3 стрибки всього і зразу дали вас випускати - так що я тільки двері буду відкривати а ви уж якось самі... що це був жарт ми зрозуміли тільки коли він представився - майстер спорту і т.д., член збудрної України по спортивним стрибкам."
11-30 - Підгонка парашюта під себе (регулювання ремнів і різного приладдя), остання підготовка до стрибка. Перший раз приміряв я той парашют - важкий, зараза. Довго не походиш.
12-00 - Розбиття на групи по 8 чоловік (стрибали ми з кукурузника АН-2 - вміщає 8 чоловік сидячими і місце для випускаючого.) Я потрапив до 1 групи.
12-10 - Одягання парашюта, ще кілька підписів, фото на пам'ять, хтось відбивав похоронний марш.
12-30 - Загрузка в літак. Взліт... Далі по висоті:
Відрив від землі - починаєш відчувати що під дном нічого нема. Перехрестився...
100 метрів - літак набрав висоту і зайшов на перший поворот. Випускаючий пристегнув кожному стабілізуючий парашут. Я вистрибуватиму четвертим.
500 метрів - "команда руку на кільце" (правою рукою хватаєш кільце, лівою притискаєш праву до тіла).
800 метрів - останній розворот - вихід на висоту 900.
900 метрів - по черзі пішли... дійшов до мене час - момент вистрибання - виділяється найбільше адреналіну - саме коли провалюєшся в безодню...
І далі по інструкції по секундах: 221, 222, 223 (проговорюєш про себе - відлік до моменту витягання кільця) - смикаєш щодуху за кільце - 224, 225, 226 (ще 3 секунди щоб парашют розкрився) - погляд вверх на купол - наче все в нормі - знімаєш запобіжник на запасному, витягуєш шнурок (щоб не спрацював висотомір на запасному і тобі не прийшлось спускатися під двома куполами - до речі якщо не встигаєш витягти шнур, при приземленні заплатиш 15 грн. за укладку парашюта), а тепер насолоджуєшся польотом - краєвид відкривається просто фантастичний і відчуття що ти високо, драйв суперовий.
600, 500, 400 (оскільки шнурок витягнув - запасний не спрацював - але хлопок всередині почув - так і мало бути, ну думаю все в нормі), 300, 200, 100 - час готуватися до приземлення) Визначив звідки земля набігає, розвернувся відповідним чином. Так як розказували - що приземлення найнебезпечніший момент, готувався до важкого жорсткого стрибка з великої висоти. А оказалось все значно простіше - головне не старатися прийняти на себе землю. Приземлення оказалось м'яке - наче стрибок з метра висоти. По інерції легенько завалило на бік на землю. Зібрав парашют, приїхала машина, загружала нас усіх по черзі - у всіх куча емоцій...
13-30 - Ми на аеробазі. Провожаємо другий захід - в ній йшла інша частина нашої групи. Побачив як все зі мною відбувалося з землі.
14-00 - Зустріли всіх наших, пішли перкусити.
14-30 - торжественно вручали Свідоцтво парашутиста. Ура, я маю тепер память про ту подію...
Відсканував - ось як воно виглядає
15-00 - Отсанній захід - в ньому стрибали люди які вже мають більше 5 стрибків - час їхнього вільного падіння був 5-10 секунд. В одного спортсмена - 15, але тут і висота вже було 1100 м. Справді було на що подивитися - і я так хочу... Правда з приземленням не дуже склалося - викинули їх поближче до бази, але при землі почався сильний вітер і трьох бідак віднесло в сторону лісу.
15-20 - Вийшли на їхні пошуки - 2 злізли самостійно, 1 прийшлося знімати. щоб зняти парашути прийшлось зрубати 2 дерева (Ну це ж зрозуміло - парашут дорожчий.)
16-00 - Зібралися всі біля машини. Всі цілі, здорові і максимально задоволені.
17-30 - Приїхав до дому.
Отже як підсумок можу сказати - що стрибати з парашутом цілком безпечно (всього є 4 системи, які практично безвідказні і якщо виконувати всі інструкції - все закінчиться добре.), отримуєш масу задоволення, прилив адреналіну. Стрибати значно легше ніж розповідали на інструктажі. І хоча б 1 раз в житті то вартує спробувати... І навіть не шкода тих грошей скільки коштує стрибок (174 грн. хоч нам він і обійшовся за дурно, але думаю що я б і заплатив за таке задоволення). Для себе вирішив що обов'язково спробую ще - вже на більшій висоті і з більшим часом вільного падіння. Не знаю чи вже говорив, бо стільки написав що то просто жах, хто то буде все читати... Але найбільше кайфу отримуєш ті секунди поки ще не розкрився парашут (в мене було тільки 3 - так в усіх хто вперше стрибає).
Написав багато, згадав деякі технічні деталі, які можуть бути не дуже цікаві, намагався згадати все що було, але якщо щось забув - викладу пізніше, разом з кількома фотками.
Хто б мав бажання спробувати - милості прошу - приїжайте і стрибайте - воно того вартує. (Гандзя, якщо справді у Львові літом будеш - обдумай варіант, тим більше що сама казала що дуже хочеш спробувати. Андрій, також думай, тобі тут близько - так що в любий момент. Надь, ти як - не мала б такого бажання?).
-
-
14.10.2006 в 22:39Вітаю!!! Рада, що залишився живий!
торжественно вручали Свідоцтво парашутиста. Ура, я маю тепер память про ту подію...
В рамочку встав і бажано під скло...жартую. Вітаю тепер із свідоцтвом!
Вийшли на їхні пошуки - 2 злізли самостійно, 1 прийшлося знімати. щоб зняти парашути прийшлось зрубати 2 дерева (Ну це ж зрозуміло - парашут дорожчий.)
В Грін Піс на вас подать треба за вирубку дерев...знову жартую (настрій просто веселий)
Гандзя, якщо справді у Львові літом будеш - обдумай варіант, тим більше що сама казала що дуже хочеш спробувати.
Хочу. Ще й як хочу!!!
-
-
14.10.2006 в 22:52Добре що хтось подужав стільки тексту прочитати...
В Грін Піс на вас подать треба за вирубку дерев...
Один так і пожартував - ось так вирубують дерева у Львівські області, під виглядом знімання парашутистів.
Але відчуття коли на відстані 5 метрів від тебе падає височезне дерево також ще ті.
Хочу. Ще й як хочу!
Цікаво як твої батьки до того поставляться. Бо в мене мама сказала - "візьми й мене", а батько, хоч і військовий, сказав: "чи ти здурів?".
-
-
14.10.2006 в 22:55Не думаю, що вони зрозуміють, принаймні мама точно буде крутити пальцем біля скроні.
-
-
15.10.2006 в 13:16-
-
15.10.2006 в 13:34Найбільше адреналіну виділяється саме в момент стрибка в безодню - шагаєш в двері літака і падаєш з величезною швидкістю. А коли вже летиш з відкритим парашутом - то ти вже помаленьку спускаєшся - і тоді відчуття чуть кращі ніж десь з високої гори на підйомнику спускатися.
-
-
15.10.2006 в 18:21-
-
15.10.2006 в 20:18Я і сам спочатку думав що то трохи ризиковано - але насправді виявилось що самого ризику там не дуже й багато і якщо дотримуватись всього що тобі розказали і показали то стрибок перетворюється на задоволення.
А на рахунок банджі інструктор сказав: "Стрибок з парашутум - це вам не вверх ногами летіти в Кам'янець-Подільському", з чого можна висновок зробити що стрибок таки трохи небезпечніший.
-
-
17.10.2006 в 15:52-
-
17.10.2006 в 16:35Швидше комусь ламай, а собі не треба.
-
-
17.10.2006 в 16:41-
-
17.10.2006 в 16:46-
-
17.10.2006 в 16:54-
-
17.10.2006 в 17:00